Знаменитий литовський поет і дисидент Томас Венцлова назвав білоруського очільника Олександра Лукашенка «передостаннім диктатором Європи», маючи на увазі, що останній диктатор – президент Росії Володимир Путін. Венцлова, який добре пам’ятає демократичні революції в країнах Центральної Європи, переконаний в остаточній перемозі білоруської демократії, він вважає це просто питанням часу.
Про це пише журналіст і політичний оглядач Віталій Портников для "Радіо Свобода", інформує UAINFO.org.
«Венцлова слушно нагадує, що перший секретар ЦК ПОРП Войцех Ярузельський, який запровадив воєнний стан у Польщі та ухвалив рішення про ізоляцію керівництва незалежної профспілки «Солідарність» на чолі з майбутнім президентом Польщі Лехом Валенсою, через кілька років був змушений погодитися на проведення «круглого столу» з представниками опозиції.
Читайте також: Cанкции лишают авторитарные режимы перспективы, но никак не влияют на их настоящее – Портников
І тут дійсно можна провести паралель між тим, що відбувалося після створення «Солідарності» в комуністичній Польщі, й тим, що відбувається у Білорусі після початку протестів. Керівництво ПНР спочатку намагалося не помічати появи «Солідарності» й оголошувало ворогами країни інтелектуалів із Комітету захисту робітників. Потім пішло на перемови із профспілковими активістами, цей процес дещо нагадує поїздку Лукашенка до слідчого ізолятора та розмову з ув’язненими там опозиціонерами – адже вся влада продовжувала зберігатися в руках комуністичного керівництва, а у Польщі залишалися радянські війська.
Коли керівники країни переконалися, що більшість їхніх співвітчизників підтримує «Солідарність», а не ПОРП, влада вирішила оголосили воєнний стан й у Польщі запанувала реакція – тисячі людей було заарештовано, багато хто втратив роботу, залишив країну. Однак минуло усього кілька років – і генерал Ярузельський змушений був погодитись на нові перемови з опозиціонерами та на поступову демократизацію країни.
Режим Лукашенка зараз перебуває на першій стадії, у намаганні не помітити масштаби протестного руху й залякати його представників. Рішення про оголошення у міжнародний розшук колишнього кандидата на посаду президента Білорусі Світлани Тихановської яскраво про це свідчить. На авторитеті самої Тихановської це ніяк не відзеркалиться, ба більше – посилить її підтримку й серед протестувальників, і серед європейських лідерів.
Читайте також: У Лукашенка пообіцяли "гуманно" стріляти у протестувальників
Президент Литви Гітанас Науседа вже закликав Європейський союз ігнорувати білоруський ордер. А те, що до розшуку опозиціонерки формально підключилася Росія і її керівництво не вбачає політичної вмотивованості у рішенні про розшук колишньої кандидатки, тільки зменшує традиційні симпатії білорусів до Москви.
Лукашенко зараз налаштований на жорсткі дії щодо тих, хто не погоджується із його «перемогою» на президентських виборах і продовженням його нескінченного правління у Білорусі. Але це означає, що тепер його влада триматиметься не на популістських гаслах й обіцянках збереження «старого доброго» радянського минулого, а виключно на багнетах.
А це – не дуже зручна опора навіть для «передостаннього диктатора Європи», – пише Віталій Портников.
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
