Рейтинг схвалення американського президента Джо Байдена падає. Нещодавно він отримав 45,8 відсотка схвалення та 48,5 відсотка несхвалення, тоді як наприкінці перших ста днів на посаді його рейтинг становив 54 відсотків схвалення, 41 відсоток несхвалення, пише The New York Times.
Існує низка причин, через які спостерігається падіння популярності Байдена. Сполучені Штати все ще перебувають у полоні пандемії, а дельта-варіант коронавірусу призвів до рекордного зростання захворюваності та смертності у Флориді, Техасі та інших штатах з відносно низьким рівнем вакцинації (де чиновники виступали проти пом'якшення карантинних обмежень), інформує UAINFO.orgз посиланням на ZN.UA.
Замість того, щоб співпрацювати з Байденом щодо вакцинації країни, республіканська опозиція, за деякими винятками, зробила все можливе, щоб політизувати вакцинацію.
У той же час, коли пандемія захопила владу, Байден також зіштовхнувся з негативною реакцією з боку преси та його опонентів після виходу військ США з Афганістану, який почався в хаотичному напрямку з розпаду афганської національної армії, швидким просуванням талібів і зрештою вибухами в Кабулі, де загинуло 13 військовослужбовців США.
Читайте також: Financial Times: Байден і Європа йдуть різними шляхами
Однак адміністрація Байдена відносно швидко пристосувалася до хаосу, і до того часу, коли останні американські солдати покинули Афганістан, військові США та їх союзники евакуювали близько 124 тисяч осіб, включаючи тисячі громадян США та десятки тисяч громадян Афганістану.
Але, як видно з останнього звіту про вакансії Бюро трудової статистики, економіка США зростає повільніше, ніж на початку літа.
У сукупності всі ці фактори дають досить закономірне пояснення того, чому громадськість почала частково змінювати ставлення до Байдена.
З огляду на це, є ще одна динаміка, яка повинна керувати очікуваннями щодо того, наскільки популярним є Байден і наскільки популярним він міг би стати. Простіше кажучи, думки американців ще досить поляризовані.
Одним з найбільш послідовних висновків за останні 20 років досліджень громадської думки є те, що кожен новий президент спричиняє більший розкол ставлення виборців, ніж попередній. Ставлення громадськості до Джорджа Буша було більш поляризованим, ніж до Білла Клінтона, думки американців були більш розділеними щодо Барака Обами, ніж щодо Буша.
Цілком імовірно, що думки американців щодо Байдена будуть більш поляризованими, ніж щодо Дональда Трампа, принаймні з точки зору рейтингу схвалення за партійною приналежністю. Ці рейтинги відображають партійну та ідеологічну поляризацію. Сучасні американські президенти спостерігають відносно високий рівень громадської поляризації.
Це велика зміна у порівнянні з 1970 та 1980 роками, коли громадськість була менш поляризованою. Ситуація навколо Байдена заслуговує на увагу, але цього слід було очікувати, враховуючи структурні умови американської політики в 21 столітті.
«Фактично роки між закінченням Другої світової війни та обранням Річарда Ніксона президентом у 1968 році стали джерелом багатьох нормативних уявлень про американську політику, незважаючи на те, що умови цього періоду неможливо повторити», — каже професор політології Університету Джорджа Вашингтона Сем Голдман.
Читайте також: Жена Байдена нарушила 230-летнюю традицию в Белом доме
Зрештою, американська політика вирвалася з рівноваги високої поляризації та жорстко оскаржуваних виборів наприкінці XIX століття. На президентських виборах 1896 року Вільям Мак-Кінлі став першим за останні десятиліття кандидатом, який набрав понад 50 відсотків голосів виборців, обігнавши свого опонента від Демократичної партії Вільяма Дженнінгса Брайана на 4,3 відсотка.
Що змінилося в американській політиці, що допомогло досягти більш чітких перемог? Це не зовсім щаслива історія. Обмеження виборчого права іммігрантів на Півночі та встановлення умов політичного оскарження усунули мільйони американців від електорату до рубежу 20-го століття. Політична влада була зосереджена і зміцнена в буржуазному класі, переважно представленому Республіканською партією.
Партійна поляризація та суперечливі національні вибори з демократичними відступами та глибокою тривогою з приводу імміграції та демографічних змін стали одним із визначальних факторів, резюмує видання.
