Наш президент і його Ко – із покоління тих, чия молодість пройшла у дев'яності. Як і моя
Про це на своїй сторінці у фейсбуці пише Володимир Єрмоленко, повідомляє UAINFO.org.
Цікаво було би зрозуміти, що це за покоління.
Воно дорослішало в епоху двох протилежних досвідів.
Перший: раптом нічого не стало. Грошей, їжі, статусу батьків, стабільності, країни-імперії, кумирів бабусь і дідусів (і частково батьків), світла, роботи тощо. Творіння нічого. Саме так, без прийменника: творіння нічого.
Читайте також: Системна хиба "слуг": чому не кожен президент і не буде так, як вирішуєш ти
Другий: раптом стало так багато всього. Грошей (для когось), нового статусу, музики, книжок, нових кумирів, нових можливостей, лахів, кока-коли, якісного алкоголю, подорожей, сексу. Наркотичне сп'яніння від нового всього.
Ці два протилежні досвіди породжували химерні поєднання. Й із цих поєднань народилося кілька категорій людей.
Перша – яка так і не змогла себе знайти в цій радикальній зміні. Люди, які змирилися з думкою, що неможливим є все. У нас у країні досі таких людей чимало. Підозрюю, вони голосують за ОПЗЖ.
Друга – яка була настільки шокована цією тотальною відсутністю, що відчула своєю місією маніакально заповнювати порожнечі, яких виявилося повно. У бізнесі, культурі, освіті, політиці – скрізь. Маніакальне прагнення зшивати дірки. Я відчуваю свою належність до цієї групи – як і багатьох моїх однолітків.
Читайте також: Портников: Розуміння цього простого факту – єдина можливість не відчувати себе вічним дурнем
Третя – люди, яких настільки сп'янило відчуття можливостей, які досягли певних несподіваних успіхів – що повірили в те, що неможливого не існує. Що можливим є все.
Мені здається, Зе й Ко – із цієї третьої категорії. Для них іти в політику означало погратися в іще один рівень виклику. Ще один рівень комп'ютерної гри. Дати відповідь собі на питання "можу чи не можу". І дев'яності їх навчили, що "звісно, можу". Будь-що.
У такому квесті "можу чи не можу" відсікається питання "аби що?". У ньому є одна проблема: відсутність відповідальності. Відсутність думання про наслідки. Мислення категоріями можливостей, ризиків, квестів, рівнів гри, вічного теперішнього – але не наслідків, відповідальності та майбутнього.
Ця напруга між мисленням про можливості (сп'янілої свободи) і мисленням про наслідки (тверезої відповідальності) – цікава дилема нашого часу.
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
