Три масштабні події розповідають кардинально різні історії. На Кавказі Росія забетонувала свою геополітичну хватку, домігшись припинення вогню й завершення шеститижневої війни між Вірменією й Азербайджаном
Про це для "Тижня" пише Едвард Лукас, повідомляє UAINFO.org.
У Білорусі смерть 31-річного Романа Бондаренка, якого нещадно побили поліціянти, засвідчила жорстокість режиму у відповідь на неспинні протести опозиції. У Молдові блискуча перемога продемократичної та налаштованої на боротьбу з корупцією кандидатки Маї Санду на президентських виборах засвідчила, що найбідніша країна Європи не втратила надію на краще майбутнє.
Читайте також: Кремль завжди програє, коли мова йде про демократію – Портников
Жодний наратив – ані про гаданий стратегічний геній Володимира Путіна, ані про збентеження й розсіяну увагу Заходу – не сплітає ці події докупи. Справжній урок полягає в тому, що не існує такого поняття як "Східна Європа", немає такого місця як "колишній Радянський Союз", немає такої категорії як "колишні комуністичні країни", немає такої проблеми як "заморожений конфлікт". Росія справді не полишає імперських претензій, і всім сусіднім із нею країнам доводиться витримувати грубий тиск і каверзи Кремля. Проте це країни від Норвегії до Таджикистану. Ширшого економічного, політичного, соціального й культурного спектру годі знайти.
У ситуації конфлікту Вірменії й Азербайджану Кремль може святкувати заслужену перемогу. Вона засвідчила слабкість Заходу в регіоні, де він колись заправляв, знищила довіру до реформістської вірменської влади. Ціна була висока. Вірменія вимагає від Росії залученості за угодою про взаємну допомогу, підписаною 1997 року. Росія пропонує слова, а не дії. Очолювана Кремлем Організація договору про колективну безпеку, замислена як відповідник НАТО, вочевидь не змогла захистити Вірменію, яка є країною – членкинею цього союзу, від Азербайджану, що до нього не входить. Це все одно як США не захистили би країну – учасницю НАТО (скажімо, Грецію) від атаки, скажімо, Єгипту. Та кого це обходить? Ніхто й не сприймав цю організацію серйозно. У кремлівському світі правда за силою, тому слабка й надміру впевнена в собі Вірменія сама винна у своїх лихах.
У Білорусі Кремль прагне дочекатися слушного часу. Росіяни не хочуть, щоб їх пов’язували з жорстоким правлінням Олександра Лукашенка; адже тоді виникне ризик переростання протестів у геополітичну проблему. Не потрібне Кремлю і спонтанне усунення диктатора від влади – це слугуватиме поганим прикладом. Але й вічне його перебування при владі теж Кремлеві не потрібне: росіяни шукають альтернативи. Заходу бракує важелів впливу. Опозиції бракує імпульсу. Навіть численні смерті (Бандаренко став, напевно, шостою жертвою) не спонукали робочий клас до масової підтримки, необхідної для повалення режиму.
Читайте також: Байден замість Трампа. Що в ЄС і НАТО думають із цього приводу
У Молдові Кремль теж спостерігає і вичікує. Росіяни підтримували чинного президента Ігоря Додона, але не застосовували активних брудних прийомів для того, щоби утримати його при владі. Він прийняв свою поразку: його 42% на противагу 58% у Санду. Ймовірно, будуть проведені дострокові парламентські вибори; якщо на них переможуть продемократичні сили, Молдова після фальстартів і невдач, що тривали майже 30 років, зможе нарешті почати необхідний для неї процес стійких реформ і розвитку.
Це дає Європейському Союзові шанс на порятунок своєї репутації та реальний вплив. Зниження експортних квот для Молдови забезпечить миттєвий стимул для економіки, а обіцянка повністю їх скасувати – зростання інвестицій. Неабияку роль відіграє й невелика сума для вливань в інфраструктуру. Модернізація дорожнього сполучення з рештою Європи сприятиме бізнесовим і міжлюдським зв’язкам. Електроенергетичний інтерконектор (укупі з новим газопроводом до Румунії) посилить енергетичну незалежність країни.
Якщо ЄС допоможе законній владі успішно керувати частиною Молдови, зростуть шанси на вирішення конфлікту з сепаратистським анклавом Придністров’ям, який підтримує Кремль. До того ж це надсилає конче необхідний сигнал в інші регіони: "Не проґавте шансу!".
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
