У центрі Києва стрімко руйнується унікальний «Будинок тисячі вікон» на Тарасівській, 9-А — пам’ятка початку ХХ століття з охоронним статусом, яка досі не дочекалася реставрації.
У центрі Києва, за кілька хвилин ходи від університетських корпусів і жвавих магістралей, повільно зникає з мапи міста одна з найвражаючих архітектурних споруд початку ХХ століття — будинок на вулиці Тарасівській, 9-А, відомий як «Будинок тисячі вікон». Попри статус пам’ятки культурної спадщини, шестиповерхова будівля стрімко руйнується і сьогодні перебуває на межі втрати.
Будинок, зведений у 1913 році, свого часу був символом заможного й амбітного Києва. Нині ж він дедалі частіше фігурує у фотозвітах краєзнавців як приклад занедбаної історичної спадщини столиці.
Родина Міхельсонів і київська епоха меценатів
Замовниками будівництва стали представники родини Міхельсонів — впливових підприємців дореволюційного Києва. Фрідріх Міхельсон був відомий як власник кількох прибуткових будинків у центральній частині міста, а також як активний учасник міського самоврядування початку ХХ століття.
Історики зазначають, що Тарасівська вулиця в той час входила до району Паньківщини, який неофіційно називали «Латинським кварталом» — через близькість університету Святого Володимира та концентрацію професорської і заможної інтелігенції. Саме тут активно зводилися масштабні прибуткові будинки, орієнтовані на європейські стандарти життя.
Будинок як інженерний прорив свого часу
На момент завершення будівництва у 1913 році споруда вважалася однією з найтехнологічніших у місті. За даними архівних описів, у будинку були реалізовані рішення, доступні лише елітному житлу:
- електричне освітлення у квартирах і під’їздах;
- централізований водопровід і каналізація;
- пасажирський ліфт;
- високі стелі понад чотири метри з декоративною ліпниною;
- великі вікна, що забезпечували природне освітлення.
Будинок проєктувався як багатоквартирний прибутковий об’єкт для заможних орендарів, які сприймали Київ як сучасну європейську столицю.
Двір-колодязь і феномен «тисячі вікон»
Архітектурною домінантою будівлі став замкнений внутрішній двір-колодязь, оточений десятками рядів вікон. Саме ця особливість згодом дала споруді неофіційну назву — «Будинок тисячі вікон».
Київський краєзнавець Кирило Степанець, який нещодавно опублікував нові світлини будинку, так описує свої враження:
«Коли потрапляєш у двір, виникає відчуття, що будівля дивиться на тебе з усіх боків. Порожні вікна-очниці створюють атмосферу мовчазної присутності, яку складно передати словами».
Дослідники зазначають, що подібні двори-колодязі були характерні для щільної міської забудови початку ХХ століття, але в Києві таких масштабних прикладів збереглося вкрай мало.
Після революції: комуналізація і нові функції
Після подій 1917–1918 років будинок, як і більшість прибуткових споруд Києва, був націоналізований. Просторі квартири поділили на комунальні кімнати, що призвело до втрати частини інтер’єрів і поступового зношення конструкцій.
У другій половині ХХ століття будівлю частково пристосували під освітні потреби — тут розміщувалися приміщення одного з корпусів Національного університету харчових технологій. Перші поверхи займали музичні студії та репетиційні зали. Попри зміну функцій, капітальної реставрації будинок так і не дочекався.
Сьогоднішній стан: охоронний статус без дій
Нині споруда фактично закинута. За свідченнями активістів і краєзнавців, найбільше руйнуються верхні поверхи:
- пошкоджені перекриття;
- вибиті вікна;
- протікання даху;
- сліди мародерства та пожежної небезпеки.
Формально будинок внесений до переліку об’єктів культурної спадщини місцевого значення, однак реальних робіт із консервації або реставрації не проводять.
Чи має будівля шанс на відродження
Громадські ініціативи, зокрема проєкт «Реновація UA» та окремі архітектурні спільноти, неодноразово звертали увагу на критичний стан споруди. Експерти наголошують, що відновлення можливе, але потребує:
- комплексного технічного обстеження;
- значних інвестицій;
- участі фахових реставраторів;
- чіткого бачення подальшого використання будівлі.
Без цього «Будинок тисячі вікон» ризикує повторити долю десятків інших історичних споруд Києва, які зникли не через війну, а через багаторічну байдужість.
Чому ця втрата стане спільною
Цей будинок — не лише архітектурний об’єкт. Це матеріальне свідчення часу, коли Київ формувався як модерне європейське місто з власною меценатською культурою, підприємницькими амбіціями та сміливими інженерними рішеннями.
Його зникнення означатиме:
- втрату унікального зразка прибуткової забудови початку ХХ століття;
- чергове спотворення історичного обличчя Паньківщини;
- підтвердження системної проблеми, коли охоронний статус існує лише на папері.
Питання збереження «Будинку тисячі вікон» сьогодні є тестом не лише для міської влади, а й для ставлення Києва до власної пам’яті та історичної тяглості.
Ще не підписані на наш Telegram-канал "Головні новини Києва – 44.ua"? Тоді долучайтесь, щоб бути в курсі усіх актуальних, важливих та перевірених новин Києва, Київської області та України.
Джерело: 44.ua
