Блекаут як інструмент розколу. Як українців намагаються посварити під час енергетичної кризи.
Масові відключення електроенергії в умовах повномасштабної війни стали для українського суспільства не лише технічною проблемою, а й серйозним психологічним викликом. Блекаут — це стан постійної напруги, втоми, страху та безсилля. Саме в такі моменти суспільство стає максимально чутливим до будь-яких подразників, а будь-яка публічна дія або слово можуть викликати лавину емоцій.
На тлі темряви, холоду і нестабільності дедалі чіткіше вимальовується інша загроза — внутрішній розкол. Українців дедалі частіше намагаються розсварити між собою, змусити шукати винних не там, де вони є насправді, і перевести фокус з війни та агресора на внутрішні конфлікти.
Соціальні мережі як простір загострення
Соціальні мережі в періоди блекаутів стають головною платформою для емоційної взаємодії. Тут люди:
- діляться болем і втомою;
- скаржаться на умови життя;
- шукають підтримку;
- або ж виплескують агресію.
Проблема в тому, що алгоритми соцмереж підсилюють не зважені думки, а крайні емоції. Найкраще «залітають» пости, які викликають:
- обурення;
- злість;
- осуд;
- бажання покарати.
У результаті будь-який неоднозначний допис миттєво перетворюється на публічний скандал, а дискусія — на колективне цькування.
Кейс Ольги Сумської: від обговорення світла до особистих звинувачень
Симптоматичною стала історія з акторкою Ольгою Сумською. Її допис із простим і, по суті, побутовим запитанням:
«Можна замість освітлення доріг дати світло в будинки???»
Спровокував не обговорення енергетичної політики чи рішень місцевої влади, а хвилю агресивних коментарів.
У фокусі опинилося не питання світла, а:
- особисте життя акторки;
- її родинні зв’язки;
- місце проживання доньки.
У коментарях з’явилися фрази:
«Що там ваша доця в Москві?»
«Скажіть дочці, нехай свого президента попросить перестати обстрілювати нас»
«Мама російської актриси Антоніни Паперної?»
Цей кейс яскраво показує, як легко в умовах блекауту суспільна дискусія перетворюється на моральний суд. Людині фактично забороняють висловлювати думку, якщо вона не відповідає очікуванням розлюченої аудиторії.
Кейс Тіни Кароль: коли підтримка сприймається як знущання
Ще один показовий приклад — реакція суспільства на творчість співачки Тіни Кароль. 40-річна артистка опинилася в центрі критики після публікації пісні про відключення електроенергії та відео, знятого у Слов’янську.
Кароль намагалася підтримати українців грайливою мелодією та словами:
«У нас немає світла, та в нас є тепло.
У нас немає тепла, та в нас є добро і ми переможемо будь-яке зло».
Втім, значна частина користувачів сприйняла цю композицію як недоречну. У коментарях писали, що пісня:
- знецінює реальні страждання людей;
- виглядає як насмішка над тими, хто тижнями живе без світла і опалення;
- не відповідає реаліям війни.
У відповідь на критику співачка заявила у своєму Telegram-каналі:
«По треку, якому 2 роки і він написаний чудовим автором! До уваги: мною було чітко сказано нехай принаймні пісня хоч трохи додасть світла в ваші душі. Холодно, неприємно та сумно абсолютно усім однаково! Посил — Про Людське Тепло!
Так, в мене є генератор. І я його заправляю за свої власні кошти, і це дорого, так як і всі боремося з кризою. Всі коментарі що пісня замовлена владою — дурня цілковита! Всі боти — ми вас бачимо! Звідки ноги ростуть у атаки бачимо! Решта не йдіть на поводу. Тримаємось».
Окрему хвилю критики викликало відео зі Слов’янська, зняте під українську версію пісні «Шиншила». Частина аудиторії вважала недоречним знімати кліп у місті, яке постійно перебуває під російськими обстрілами.
У відповідь на публікацію блогера Богдана Беспалова Тіна Кароль написала:
«Це твоя хвороблива уява і медіа кілерство! Люди були в захваті, що їх відвідують, що ними цікавляться і люблять, як військові, так і цивільні!
Ти волоцюга соц мереж! Хейтер! Нам все одно на твою думку, бо ми робимо гідно свою справу і вона аж ніяк не про те, чим ти живишся».
Цей кейс демонструє глибоку проблему: у стані колективної травми навіть спроба підтримки може бути сприйнята як образа, якщо вона не збігається з очікуванням аудиторії.
«Тусовки незламності» і викривлений образ реальності
Окремий пласт дискусій — відео так званих «вечірок незламності» у дворах міст. На них:
- гучна музика;
- вогнища;
- алкоголь вартістю тисячі гривень;
- веселощі серед темних багатоповерхівок.
Проблема не в тому, що люди намагаються вижити психологічно. Проблема в тому, що саме ці відео масово транслюються як символ стійкості.
При цьому за кадром залишаються:
- допомога одиноким стареньким;
- обігрів під’їздів;
- спільні генератори;
- порятунок тварин;
- реальна взаємодопомога.
Ці історії не «залітають», бо вони не скандальні.
Пропагандистський контекст: кому вигідна внутрішня ненависть
Російська пропаганда давно працює не лише через фейки, а через посилення внутрішніх конфліктів. Її мета:
- показати українців роз’єднаними;
- посіяти заздрість і злість;
- зруйнувати горизонтальні зв’язки;
- змусити шукати ворогів серед своїх.
І найнебезпечніше — коли це відбувається органічно, без прямого втручання.
Пошук «винних» серед своїх як стратегічна помилка
У кризові моменти суспільство починає:
- міряти патріотизм поведінкою;
- порівнювати страждання;
- ділити людей на «правильних» і «неправильних».
Це шлях у глухий кут. Бо енергія, витрачена на внутрішні війни, не працює на перемогу.
Як не вестися на маніпуляції
Щоб не стати частиною цього сценарію, важливо:
- зупиняти емоційну реакцію;
- відрізняти незграбність від злого умислу;
- не переносити відповідальність війни на окремих людей;
- пам’ятати, що соцмережі не відображають повної реальності.
Людяність як форма опору
Справжня незламність — це:
- взаємна допомога;
- тиша замість хейту;
- дії замість коментарів;
- підтримка без камери.
Заряд телефону — це теж ресурс. Його можна витратити на злі пости, а можна — на корисні справи, дзвінок близьким чи координацію допомоги.
Блекаут — це не лише темрява в оселях. Це момент вибору: або ми допомагаємо світлу, або підсилюємо темряву власними руками.
Джерело: 44.ua
