«Русскій мір» на фресках Києва. У Володимирському соборі досі вшановують московських «святих».
У самому серці столиці – Володимирському соборі – десятиліттями зберігається візуалізація імперської ідеології. Попри формальну належність храму до Української православної церкви, його стіни продовжують нести в собі наративи «русского міра».
Історія собору: від ідеї до втілення
Ідея побудови собору виникла у 1852 році з нагоди 900-річчя хрещення Русі. Збір коштів був ініційований імператором Олександром II, і значна частина фінансування надходила з усієї Російської імперії.
Будівництво тривало з 1862 до 1882 року. Архітектурний стиль – неовізантійський. У спорудженні собору брали участь провідні архітектори: Олександр Беретті, Іван Штром, Володимир Ніколаєв. Внутрішній живопис завершили лише у 1896 році.
Імперська програма розпису
Особливу увагу варто звернути на художнє оформлення. Над фресками працювали понад 90 митців, серед яких – Васнєцов, Нестеров, Врубель, Котарбінський та Сведомські.
Один із провідних авторів – Віктор Васнєцов, який не просто декорував інтер’єр, а втілював імперську концепцію «єдиної неділимої Русі». Саме він створив образи «московських» святих:
- Філіпа, митрополита московського
- Сергія Радонезького
- Олександра Невського
Ці фігури зображені на іконостасі поруч із українськими святими. Для українського сакрального простору така композиція нетипова і, за словами культуролога Богдана-Олега Горобчука, є візуальним проявом колоніальної політики Російської імперії.
«Ці образи не випадкові. Їх поява – частина ідеологічної кампанії з утвердження Києва як духовної метрополії “русского міра”», – пояснює Горобчук у відеоблозі «Розкультурення».
Символіка як знаряддя ідеології
Васнєцов зобразив Київ не як окрему українську столицю, а як частину «великоросійської» історії. Наприклад, у композиції «Хрещення Русі» домінує не локальний контекст, а узагальнений імперський. А образи князів і митрополитів з московської традиції утверджують у глядача думку про нібито спільну духовну спадщину з Москвою.
Художні рішення – не лише естетичні, а політичні:
- Вони закріплювали Російську імперію як духовного спадкоємця Київської Русі
- Формували образ «єдиної православної нації»
- Підміняли українську церковну ідентичність імперською
Що з цим робити?
Це питання активно обговорюється серед істориків, культурологів і духовенства. Варіанти вирішення:
- Демонтаж фресок або їх частин, які прославляють російську імперію
- Переосмислення через контекстуалізацію: пояснювальні таблички, QR-коди, екскурсії
- Створення альтернативних інтерпретацій: сучасні художні втручання, що деконструюють імперські смисли
«Ми не маємо ховати ці зображення. Але маємо пояснювати їх контекст. Переосмислення важливіше за знищення», – каже Богдан-Олег Горобчук.
Коротка довідка про собор
- Назва: Володимирський кафедральний собор
- Місцезнаходження: Київ, бульвар Тараса Шевченка
- Архітектура: неовізантійський стиль
- Дата побудови: 1862–1882
- Внутрішній розпис: 1885–1896
- Художники: Васнєцов, Врубель, Нестеров, Сведомські, Котарбінський
- Релігійна належність: Українська православна церква (до 2022 року – УПЦ МП)
Цей храм і досі залишається у центрі духовного та суспільного життя Києва. Але його візуальна мова, створена у XIX столітті, говорить чужими імперськими голосами. І сьогодні саме час поставити питання: якою має бути українська святиня у вільній країні?
Ще не підписані на наш Telegram-канал "Головні новини Києва – 44.ua"? Тоді долучайтесь, щоб бути в курсі усіх актуальних, важливих та перевірених новин Києва, Київської області та України.
Джерело: 44.ua