6 листопада 1960 року для Києва стало знаковим днем — було відкрито перші п'ять станцій метро, які й нині користуються великою популярністю. Відтоді київське метро стало не просто транспортною артерією, а й стратегічним об’єктом для жителів столиці, особливо в умовах надзвичайних ситуацій. Що ж ще особливого приховує київська підземка?
Історія будівництва метро: шлях крізь роки та виклики
Київське метро могло з’явитися ще в 1880-х роках, коли обговорювали проєкт тунелю від Річкового вокзалу до залізничного. Вартість такого будівництва, як і низька потреба в додатковому транспорті, змусили місто відмовитися від задуму.
У 1936 році фахівцями Інституту транспортної механіки Академії наук УРСР було розроблено новий план будівництва метрополітену. Пропонувалося зробити три лінії загальною довжиною близько 50 км. Згідно з планом, метро мало з'єднати Вигурівщину на лівому березі з Оболонню на правому, звідти поверхнею йти до Вишневого, потім через Пирогів і Жуків острів виходити до залізничної колії поблизу Дарницького вокзалу, а звідти — до Воскресенки.
У 1937 році навіть почали прокладати тунелі під Дніпром, але Друга світова війна зупинила проєкт.
Лише після війни, у 1949 році, було створено "Київметробуд", що й стало відправною точкою для реалізації давно омріяного підземного транспорту. План розпочали з детальних досліджень та аналізу пасажиропотоку, а вже у 1951 році вдалося з’єднати перші тунелі між станціями "Арсенальна" і "Хрещатик".
Досі не підписані на наш Telegram-канал "Головні новини Києва – 44.ua"? Скоріше долучайтесь, щоб завжди бути в курсі всіх подій та нічого не пропустити.
Архітектурна велич та етапи відкриття
Перша черга київського метро була запущена в 1960 році, і до неї увійшли станції "Вокзальна", "Університет", "Хрещатик", "Арсенальна" та "Дніпро". До наступних етапів будівництва входили станції "Політехнічний інститут" і "Завод «Більшовик»" (нинішня "Шулявська") — вони відкрилися у 1963 році.
З 1965 року відкрилися станції "Гідропарк", "Лівобережна" та "Дарниця", які з’єднували правий і лівий береги Дніпра через міст Метро. Подальше будівництво йшло швидкими темпами, і в 1971 році розпочалося прокладання другої, Куренівсько-Червоноармійської (нині Оболонсько-Теремківської) лінії.
Вартість проїзду
У перший тиждень після відкриття метро його послугами могли скористатися лише ті громадяни, які отримали спеціальні перепустки. З 12 листопада 1960 року всі охочі могли проїхати, купивши квиток вартістю 50 копійок. Після грошової реформи в 1961 році вартість проїзду становила 5 копійок, і такий тариф протримався понад 30 років. Перші автоматичні контрольні пункти, які приймали монети по 5 копійок, були введені в експлуатацію в 1961 році. 1 жовтня 1992 року в обіг були введені металеві жетони. Однак 20 квітня 1994 року їх замінили пластмасовими блакитного кольору, що мали нижчу собівартість.
1 липня 2020 року київський метрополітен припинив приймати жетони як засіб оплати. Натомість було впроваджено картки "Київ Цифровий". Також пасажири почали сплачувати за проїзд банківськими картками.
Рекорди та унікальні особливості київської підземки
1. Станція "Арсенальна", відома своєю глибиною у 105,5 метрів, є рекордсменкою у світі — до неї веде найдовший ескалатор, а саму станцію побудували у місці з великою перепадом висот.
2. Ескалатори метро загалом налічують 124 одиниці, їхній нахил становить 30°, а поручні рухаються трохи швидше за сходинки, щоб пасажири змінювали положення руки і не засинали під час спуску.
3. Загалом кияни стоять на ескалаторі в метро понад 50 годин за рік. У нашій підземці він рухається зі швидкістю 1 м/с. Якщо ви користуєтеся метро хоча б 4 рази на день, то витрачаєте на підйом і спуск десь 130 секунд щодня. Це виходить 53 години на рік. За цей час можна прочитати 3-4 книги, подивитися 26 фільмів та 13 разів обійти весь центр Києва
4. Станції-пам’ятки: "Хрещатик", "Вокзальна", "Арсенальна" та "Університет" внесені до списку архітектурних пам’яток через їхню культурну та історичну цінність.
5. Квиткова система. У 1990-х роках метро ввело жетони для проходу через турнікети. Однак із липня 2020 року київське метро остаточно перейшло на сучасну систему оплати з використанням електронних карток "Київ Цифровий" і банківських карток.
6. Мовне питання: оголошення станцій довгий час були виключно російськомовними, і лише у 1990 році почали звучати українською мовою. З 2012 року оголошення у вагонах дублюються англійською, що стало зручністю для іноземних гостей столиці.
7. Свого часу саме київський метрополітен став третім в СРСР після Московського і Ленінградського. Зараз він займає 29-е місце в світі за пасажиропотоком, хоча по довжині ліній – всього 60-е.
Зараз метрополітен Києва налічує три гілки загальною довжиною близько 70 км. Це 52 станції, 3 з яких – великі пересадочні вузли в центрі. Для зручності жителів і гостей столиці, всюди є вказівники, інформаційні дошки та монітори. Це полегшує використання метрополітену. Нові станції обладнані ліфтами-підйомниками для пасажирів з обмеженими можливостями. На всіх станціях є покриття основних стільникових операторів.
Чому метро стало стратегічним об'єктом для столиці
Сьогодні київське метро відіграє важливу роль не лише як транспортний засіб, але і як захист для населення. Глибокі станції стали укриттям під час повітряних тривог, а найглибша станція "Арсенальна" відома своєю потужною здатністю захисту завдяки великій глибині.
Київський метрополітен – це не лише шлях під землею, але й величезний культурний та історичний об’єкт. Він виріс з ідеї міста майбутнього, що перевершила своїх творців, і продовжує залишатися вірним супутником для киян та гостей столиці.
Також ми раніше розповідали про історію давньої Троєщини, а також про цікаві факти.
Джерело: 44.ua
